Сполуки азоту у воді (нітрати, нітрити і амоній)

~~Сполуки азоту у природній воді зумовлені іонами амонію, нітритними, нітратними іо-нами за рахунок розкладу органічних речовин тваринного і рослинного походження. Іони амонію, крім того, потрапляють до водосховищ зі стічними промисловими водами.
Нітрати в кишечнику людини під впливом бактерій відновлюються в нітрити, всмоктування яких у кров веде до утворення метгемоглобіну і до часткової втрати активності гемоглобіну в перенесенні кисню, що спричиняє кисневе голодування – метгемоглобінемію, симптоми якої виявляються, у першу чергу, у дітей, особливо грудного віку.
ГДК нітратів в питній воді – 50 мг/дм3.
За дією нітратів на людину розрізняють первинну токсичність власне нітрат-іону; вторинну, пов’язану з утворенням нітрит-іону, і третинну, зумовлену утворенням з нітри-тів і амінів нітрозамінів.
Смертельна доза нітратів для людини складає 8‒15 г; допустиме добове споживан-ня за рекомендаціями ВООЗ — 5 мг/кг маси тіла.
Вживання води, що містить нітрати на рівні вище 10 мг/дм3, є небезпечним для дітей, оскільки викликає підвищення в крові рівня метгемоглобіну, а використання води з концентрацією 50–100 мг/дм3 різко збільшує цей рівень, що є смертельно небезпечним.
В ДСанПіН 2.2.4-171-10 норматив для нітритів у водопровідній воді встановлено на рівні 0,5 мг/дм3, що суттєво нижче величини ГДК – 3,3 мг/дм3, якою керувалися раніше.
Відмітимо, що величина 0,5 мг/дм3 для нітритів встановлена Директивою 98/83/ЄС на питну воду, але в США діє норма 3,3 мг/дм3.
ВООЗ допускає для питної води, що споживається дітьми при штучному годуванні, вміст нітритів до 3 мг/дм3 [9]. В той же час рекомендується при постійному вживанні води величина 0,2 мг/дм3, хоча при цьому вказується, що ця величина розрахована за резуль-татами досліджень на тваринах, а стосовно людини не є достатньо обгрунтованою.
Вживання питної води із надмірним вмістом нітритів загрожує раком шлунка.
У ДСанПіН 2.2.4-171-10 встановлено для водопровідної води вміст амонію не біль-ше 0,5 мг/дм3. ГОСТ 2874-82 «Вода питна» та ДСанПіН № 383 амоній не нормували. ГДК амонію було прийнято 2,0 мг/дм3.
У Росії встановлено ГДК амонію - 2,6 мг/дм3 [10].
ВООЗ не нормує вміст амонію в питній воді.
У Настанові з якості питної води ВООЗ із посиланням на документ [11] вказується, що для амонію не встановлено шкідливого впливу на здоров'я людини, але при концентраціях більше 1,5 мг/дм3 спостерігається погіршення запаху води, а при концентраціях більше 35 мг/дм3 - погіршення смаку води. Також ВООЗ вказує [9], що в підземних водах так звана геогенна (природна) концентрація амонію, зазвичай, становить від 0,2 до 3,0 мг/дм3.  Відповідно, рекомендується стежити за зміною концентрації амонію щодо геогенного (природного) рівня, характерного для регіону.
Стандартами США [12] амоній у питній воді також не нормується. Тільки вказується, що при концентраціях більше 30 мг/дм3 спостерігається погіршення смаку води.
Для країн ЄС Директива 98/83/ЄС [13] встановлює для питної води концентрацію амонію не більше 0,5 мг/дм3. Але, враховуючи, що в п. 16 Директиви зазначено, що норма-тиви ґрунтуються на рекомендаціях ВООЗ [9] щодо досліджень на токсичність і екотоксичність хімічних речовин, можна вважати, що в ЄС геогенний (природний) амоній у питній воді є безпечним для здоров’я людини.
Величина 0,5 мг/дм3 для амонію є необгрунтовано завищеною, суперечить висновку ВООЗ і її дотримання на практиці призведе до того, що багато водоканалів будуть змушені до значних витрат на видалення амонію з води.